ДІАЛЕКТИЧНА ВЗАЄМОЗУМОВЛЕНІСТЬ ФЕНОМЕНІВ "БЕЗПЕКА" ТА "НЕБЕЗПЕКА" У КОНТЕКСТІ ВЗАЄМОДІЇ СИСТЕМ РІЗНОЇ ПРИРОДИ

Анотація

З’ясовано, що феномени "безпека" та "небезпека" у контексті взаємодії систем різної природи визначають характер соціальної взаємодії, впливають на всі аспекти суспільного життя та створюють передумови для розвитку механізмів безпеки. Акцентується увага на тому, що традиційні підходи не враховують діалектичну природу та системний характер впливу фізичних, біологічних і соціальних явищ, які позначають термінами "безпека" та "небезпека", що ускладнює розробку ефективних стратегій забезпечення безпеки систем. Доведено, що діалектичне осмислення безпеки та небезпеки в соціальних системах, дозволяє розглядати їх не лише як об’єктивні фактори, а й як соціальні конструкти, які мають суб’єктивну природу та зумовлюють соціальні взаємодії та що суб’єктивне сприйняття небезпек може не відповідати їхньому реальному змісту, передусім тому, що вказані конструкти відіграють ключову роль у формуванні суспільного уявлення про безпеку та небезпеку, що може призвести до неадекватних управлінських рішень. Обґрунтовано, що важливим є врахування можливого різкого зростання соціальної ентропії, яка призводить до суспільної дестабілізації, та що безпека соціальної системи залежить від особливостей соціальної взаємодії, здатності адаптуватися до нових умов, а баланс між безпекою та небезпекою є визначальним фактором її стійкості, що має враховуватися при розробці відповідних управлінських стратегій. Розкрито роль категорій "сутність" та "явище", особливості використання термінів "поняття" і "концепт" при дослідженні вказаних явищ, а також розуміння спрямованості та системності явищ, які породжують ці феномени. З’ясовано,. що застосування діалектичного підходу до розкриття змісту феноменів "безпека" та "небезпека" зумовлює необхідність розуміти під категорією "сутність" внутрішню, глибинну, відносно приховану, стійку сторону досліджуваного об’єкта (процесу), наслідки функціонування якого, інтерпретуються як безпека чи небезпека, а під явищем – категорію, яка відображає зовнішні, більш змінні та очевидні його характеристики. Тому в межах вказаного підходу при розкритті змісту явищ, які інтерпретують як безпеку чи небезпеку, необхідно використовувати термін "концепт". Аналіз змісту діалектичних законів розвитку та парних категорій (необхідність та випадковість; можливість та дійсність), дозволив дійти низки висновків методологічного характеру, зокрема, що зміна фізичних, біологічних та соціальних явищ, які позначають вказаними концептами, відбувається по безальтернативній лінії розвитку, який здійснюється шляхом його роздвоєння на протилежні взаємозумовлені сторони, які відображаються у явищах, серед яких одні здійснюють безпечний, а інші небезпечний вплив на розвиток предмета та що суперечність змісту "небезпека" і "безпека" відображає єдність протилежних сторін тенденцій розвитку предмета й є внутрішнім джерелом його зміни. Доведено, що концепти "небезпека" і "безпека" є дихотомічними, підпорядкованими концепту "розвиток", а їх зміст детермінований середовищем розвитку предмета та що при переході межі можливих кількісних накопичень всередині даної якості предмета відбувається стрибок, наслідком якого є можлива трансформація "безпеки" у "небезпеку" і, навпаки. Акцентується увага на необхідності виявлення причинно-наслідкового зв’язку явищ, які позначають вказаними концептами тобто чіткого усвідомлення, які саме явища здійснюють або можуть здійснювати, позитивний чи негативний вплив на об’єкт (процес), а відтак є причиною небезпеки чи безпеки. Тому перспективи досліджень вбачаються у розробці засад удосконалення механізмів реагування на різке зростання соціальної ентропії та подальшого розкриття діалектичної сутності явищ, які позначають вказаними концептами, з використанням основних положень теорії хаосу та синергетики.